Гегельянство: що це таке і як ідеї Гегеля зажили власним життям

У кожної великої філософської системи є друге життя — те, що починається після смерті автора. Учні сперечаються про те, що він насправді мав на увазі, опоненти розбирають його ідеї по цеглинці, а наступні покоління беруть із них те, що потрібно їм самим. З філософією Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, німецького мислителя ХІХ століття, саме так і сталося. У цій статті ми поговоримо не про самого Гегеля, а про те, що виросло з його думки.

Що таке гегельянство?

Гегельянством називають сукупність філософських течій, що виникли на ґрунті ідей Гегеля. У нашому циклі це поняття вжито у вужчому значенні: вчення самого Гегеля сюди не входить, ідеться лише про рухи, які з’явилися слідом за ним.

У цих течій дуже різні обличчя, але є два спільні орієнтири. Перший — історія: гегельянці бачать у ній розумний процес, і для них «що розумне, те дійсне». Другий — логіка: на їхнє переконання, «істина є ціле», тобто повноцінно збагнути будь-що можна лише у зв’язку з усім іншим.

Спадщина Гегеля: система, що прагнула пояснити все

Філософія Гегеля стала вершиною німецького ідеалізму й претендувала на дуже багато: дати єдине розв’язання всіх проблем філософії. Спекулятивний погляд — так називається точка зору, що здіймається над окремими, розрізненими перспективами, — має осягнути єдину істину й повернути до спільного центру все водночас: логіку, метафізику (вчення про природу буття), філософію природи, права, історії та культури, зокрема мистецтво, релігію і саму філософію.

При цьому, за Гегелем, такий погляд — не просто зручний метод, що існує окремо від предмета дослідження. Це реальний розвиток Абсолюту, тобто всеохопної цілісності всього сущого. Причому Абсолют слід розуміти «як суб’єкт, а не лише як субстанцію»: не як якесь безособове буття, а як свідоме начало — Дух.

Що таке діалектика в гегельянстві?

Розвиток Абсолюту проходить три кроки.

  1. Безпосередність. Абсолют спершу утверджує самого себе в безпосередності власної внутрішньої свідомості.
  2. Відчуження. Потім він заперечує це утвердження й виражає себе в частковому та визначеному — у конкретних фактах життя й культури. Так виникає скінченний світ.
  3. Заперечення заперечення. Нарешті Абсолют повертається до самого себе, знімаючи те заперечення, що й породило скінченний світ.

Цю схему — безпосередність, відчуження, заперечення заперечення — й називають діалектичною. За задумом Гегеля, саме вона розв’язує проблеми логіки, метафізики та решти галузей, про які йшлося вище.

Ключові поняття: Абсолютний дух і відчуження

У цьому описі вже трапилися два поняття, без яких гегелівську філософію не збагнути. Абсолютний дух — це Абсолют, узятий як свідомий суб’єкт, що проходить увесь описаний шлях. Відчуження — середній крок цього шляху: мить, коли Абсолют «виходить» із себе й виражає себе в окремішностях скінченного світу, щоб згодом повернутися до себе збагаченим.

Сильні й слабкі сторони системи

У такого розмаху були свої переваги. Система втягнула філософію в обговорення всіх проблем історії та культури, і жодна з них відтоді не могла вважатися чужою для філософської розмови.

Але в медалі була й зворотний бік. Позбавлені самостійності, усі ці елементи й проблеми перетворювалися на символічні прояви єдиного процесу — пошуку Абсолютним Духом самого себе та перемоги над собою. Крім того, спекулятивне примирення протилежностей, коли його застосовували до найгостріших питань доби — релігії та політики, — призводило до того, що найнагальніші ідеологічні вимоги лишалися осторонь. Докорів у двозначності та опортунізмі така позиція уникнути майже не могла.

Чому гегельянство стало школою

Успіх гегельянства пояснюється просто: жодна інша система не могла позмагатися з ним ні багатством змісту, ні суворістю побудови, і ніхто не міг заперечити його претензію виразити дух усієї культури свого часу. Понад 30 років навколо нього гуртувалися найкращі сили німецької філософії.

У міру поширення гегельянство викликало дедалі жвавіші й гостріші реакції та набувало різних форм, змішуючись з іншими, протилежними за духом поглядами.

Чотири життя гегельянства

В історії гегельянства прийнято виокремлювати чотири етапи.

1. Криза школи в Німеччині (1827–1850)

Школа постійно вела полеміку з опонентами й невдовзі розкололася на три течії.

  • Праві — «старогегельянці», серед яких були безпосередні учні Гегеля. Вони захищали його філософію від звинувачень у лібералізмі та пантеїзмі (тобто в ототожненні Бога з усім сущим). Їхня мета — показати, що гегельянство сумісне з євангельською ортодоксією та з консервативною політикою Реставрації — нового порядку в Європі, що встановився після поразки Наполеона.
  • Ліві — «молодогегельянці», здебільшого учні Гегеля не напряму. Діалектику вони вважали «принципом руху», а гегелівське ототожнення розумного й дійсного — закликом змінити культурну та політичну реальність, яку реакціонери лише виправдовували, і зробити її розумною. Тому вони тлумачили гегельянство в революційному дусі: спершу як пантеїзм, а далі як атеїзм у релігії та ліберально-демократичне вчення в політиці.
  • Центр волів повертатися до самої гегелівської системи — до її походження та значення, — і особливо цікавився логічними питаннями.

2. Неогегельянство (1850–1904)

У ці роки гегельянство поширилося за межі Німеччини, і головну роль відіграли праці центру. Тому головний інтерес у цей період був до логіки та реформи діалектики.

3. Гегелівський ренесанс (початок ХХ століття)

У першому десятилітті ХХ століття в Німеччині виник новий рух. Вільгельм Дільтей, засновник критичного підходу до історії та гуманітарних наук, віднайшов неопубліковані рукописи юнацького періоду Гегеля. Ця знахідка дала поштовх третьому етапові — гегелівському ренесансові. Для нього були характерні зацікавлення філологією, видання текстів та історичні дослідження. Науковці прагнули відновити, як складалася думка Гегеля, і передусім — виявити її культурні витоки: і Просвітництво, і романтизм. Окреме питання — якою мірою в ній можна побачити ірраціоналістичні та, як кажуть, преекзистенціалістські настрої.

4. Гегель і Маркс (після Другої світової війни)

Після Другої світової війни в Європі відродилося зацікавлення марксизмом, і на перший план вийшов зв’язок між Гегелем і Карлом Марксом. Тепер питали, чим гегелівська спадщина цінна для марксизму, особливо в політичних і соціальних питаннях. Так четвертий етап увібрав багато полемічних тем перших років існування школи.

Що далі

Ми розібрали, з чого складається гегельянство і як воно змінювалося впродовж понад століття. Коло питань, що лишаються відкритими, широке, і їх ми й далі розбиратимемо в наступних статтях циклу.

Друга частина: Гегельянці проти Гегеля: як школа філософа пережила перші бурі

Третя частина: Гегельянство після Гегеля: від занепаду в Німеччині до спадщини XX століття

Залиште ваш коментар

*