Книга Andy Warhol. Love, Sex, and Desire

Опис книги

Книга бажань Енді

Рідкісне й інтимне доповнення до творчої спадщини Воргола

Задовго до того, як Енді Воргол досяг вершин попарту, він створював і виставляв спокусливі рисунки, що оспівували чоловічу красу. Книга Andy Warhol Love, Sex, & Desire: Drawings 1950–1962 містить понад триста рисунків, виконаних переважно чорнилом на папері. На них зображені молоді чоловіки, багато з яких оголені, деякі постають у відверто сексуальному контексті, а окремі роботи прикрашені химерними чорними сердечками та витонченими декоративними деталями.

Чоловіки відпочивають або позують, пишаючись своєю красою чи навіть нудьгуючи від загальної уваги, поки художник, захоплений процесом, замальовує їх. Вони рідко взаємодіють зі своїм уважним спостерігачем, адже самого Воргола цікавлять передусім їхні тілесні форми, еротична привабливість і неприхована сексуальність. Якщо його моделі насолоджуються власною привабливістю, то й Воргол отримує від цього не менше задоволення. Упевнена рука художника змальовує безліч яскравих і несхожих один на одного персонажів, водночас розкриваючи чимало цікавого про самого загадкового митця.

На момент, коли в 1956 році Воргол представив роботи з цієї серії в галереї Bodley Gallery на Верхньому Іст-Сайді Нью-Йорка, він уже був успішним комерційним ілюстратором. Художник помилково вважав, що ці рисунки допоможуть йому увійти в мистецьке середовище Нью-Йорка, недооцінюючи повсюдну гомофобію, яка панувала в ті часи. Хоча йому так і не вдалося втілити задум — видати ці рисунки окремою монографією, — з натури він створив понад тисячу витончених, на перший погляд невимушених робіт.

Це видання втілює давній задум художника, об'єднуючи його найвиразніші твори у ґрунтовній книзі, дібрані Фондом Енді Воргола з візуальних мистецтв (Andy Warhol Foundation for the Visual Arts). Редактором книги та автором вступу став Майкл Дейтон Германн, представник фонду. До видання також увійшли есеї біографа Воргола Блейка Гопніка та мистецького критика Дрю Зейби. Вірші Джеймса Болдвіна, Тома Ґанна, Гарольда Норса, Ессекса Гемфілла й Аллена Ґінзберґа створюють моменти глибокого осмислення, доповнюючи теми та настрої, закладені в рисунках.

За своєю стилістикою роботи нагадують начерки Жана Кокто і навіть Матісса: надзвичайно лаконічні, з упевненою лінією, але водночас вільні й невимушені. Проте тонкий вуайєризм цих рисунків — суто ворголівський. Навіть найвідвертіші роботи сповнені своєрідного сухого гумору та іронічної відстороненості — рис, які згодом стануть візитівкою митця.

“Throwing light on this little-known, intimate and intoxicating addition to the Pop artist’s canon.”
The Art Newspaper