Книги автора Агамбен Джорджо

Джорджо Агамбен (італ. Giorgio Agamben; народився 22 квітня 1942 року в Римі) — один із найвидатніших сучасних італійських філософів, культурологів та есеїстів. Його праці присвячені політичній філософії, біополітиці, онтології, естетиці та теорії літератури.

Ключові ідеї та філософський внесок

Найбільшу популярність Агамбену приніс багатотомний дослідницький проєкт «Homo sacer». До основних концепцій його філософії належать:

• «Голе життя» (Zoe) — біологічне існування людини, позбавлене політичних і юридичних прав, яке виключене з правового поля й водночас підпорядковане йому.
• Homo sacer (священна людина) — фігура з давньоримського права, що позначає злочинця, якого суспільство вигнало, життя якого більше не має юридичної цінності: його можна вбити без покарання за вбивство, але не можна принести в жертву.
• Надзвичайний стан — концепція, згідно з якою призупинення дії законів суверенною владою в ім’я «безпеки» стає не тимчасовим винятком, а постійною парадигмою управління в сучасному світі.
• Профанація — повернення речей, які колись були вилучені зі сфери священного чи недоторканного (включно із законами та релігією), у вільне суспільне користування людьми.

Біографія та вплив

Агамбен закінчив юридичний факультет Римського університету «Ла Сапієнца». У молодості він тісно спілкувався з інтелектуалами тієї епохи: дружив із П’єром Паоло Пазоліні (і навіть зіграв роль апостола Філіпа у його фільмі «Євангеліє від Матвія») та брав участь у семінарах Мартіна Гайдеггера.

Серед головних мислителів, які вплинули на його філософію, — Вальтер Беньямін, Мартін Гайдеггер, Мішель Фуко та Карл Шмітт. Тривалий час Агамбен викладав у Венеціанському університеті IUAV, а також в університетах Парижа, Нью-Йорка та Берліна.

Відомі твори

• «Homo sacer. Суверенна влада та голе життя» (1995)
• «Майбутнє суспільство» (1990)
• «Що залишається після Освенцима: архів і свідок» (1998)
• «Відкрите. Людина і тварина» (2002)
• «Профанації» (2005)