Оріль. Графіка Олександра Нем'ятого

«Оріль» Юрія Буряка - з того неширокого річища творів української художньої літератури, де назву річки персоніфіковано, піднесено до високого рівня образу, освячено любовʼю: «Ворскло» Я. Щоголіва, «Зачарована Десна» О. Довженка, «Удай-ріка» О. Десняка, «Полтва» Р. Андріяшика. Бурякова «Оріль» природно вийшла з його попередньої книжки «Tabula rasa»: там вона сформувалася, звідти випросилася на волю.

Оріль для Ю. Буряка - жива душа й памʼять, таїна і молитва, прощання й повертання.

Ріка-дія, ріка-ностальгія, ріка-образ: вічних небес, одвічних земних тривог, щастя жити в його довічності та минущості.

До радостей і печалей Бурякової «Орілі» органічно й щасливо доточується орільянська графіка Олександра Немʼятого, художника з Дніпропетровська (до книги увійшли малюнки серій «Ковпаківка. Оріль», 1999-2002, і «Липнева ніч. Оріль», 2008-2010).