Лавкрафта прийнято вважати письменником «для своїх»: здається, що без підготовки до нього не підступитися. Насправді все простіше. Більшість його текстів самодостатні, і суворої хронології тут немає. Але в новачка все одно виникає питання: з чого почати, щоб не відлякати себе важкою прозою і не втратити нитку?
Зібрали робочий маршрут: від найдоступніших оповідань до складніших і незвичніших.
Хто такий Лавкрафт і чому його читають досі
Говард Філіпс Лавкрафт (1890–1937) – американський письменник, який працював на межі горору, містики, фентезі та наукової фантастики. Він змішав ці жанри так, що виник окремий напрям, який називають лавкрафтівськими жахами. Головний страх у нього не в монстрах і крові, а у відчутті, що людина нікчемна перед прадавніми, байдужими силами, про існування яких краще б і не знати.Шанувальники умовно ділять його прозу на три групи: історії міфів Ктулху, сновидний цикл («Країну снів») та окремі моторошні оповідання поза циклами. Це зручна мапа, але читати суворо за циклами необов'язково.
Крок 1. «Поклик Ктулху» – візитівка
Починайте з «Поклику Ктулху» (написаний 1926 року). Це найвідоміший твір автора і найкращий тест: після нього стане зрозуміло, чому Лавкрафт займає своє місце в історії літератури, і чи ваш це письменник. Таємний культ, прадавня істота, яка спить і колись прокинеться, та оповідання, зібране з уривків свідчень. Оповідання входить до другого тому «Повного зібрання прозових творів». Якщо зачепило, читайте далі. Якщо ні, можливо, Лавкрафт не для вас, і це нормально.Крок 2. «Морок над Іннсмутом» – жах маленького містечка
Наступним беріть «Морок над Іннсмутом» (1931). Тихе портове містечко, де щось не так із мешканцями, і героя поступово затягує в чужу таємницю. Це оповідання цікаве ще й як предтеча цілого напряму: страх перед зовні мирною провінцією, де за зачиненими дверима ховається зло, пізніше стане фірмовим прийомом Стівена Кінга та багатьох інших авторів. Його можна знайти в третьому томі.Крок 3. «Герберт Вест – реаніматор» – Лавкрафт у жанрі «вчений і мерці»
«Герберт Вест – реаніматор» (1921) помітно простіший і динамічніший за перші два: це майже пригодницький горор, натхненний «Франкенштейном» Мері Шеллі. Оповідання цікаве і з історичного погляду: за нього Лавкрафт уперше отримав гонорар, по п'ять доларів за кожну з шести частин, які виходили в журналі серійно. Воно, як і найраніші тексти автора, зібране в першому томі збірки.Крок 4. Гучні повісті та короткі речі
Коли ви вже призвичаїлися до манери автора, переходьте до масштабніших текстів:- «Хребти божевілля» – експедиція в Антарктиду та знахідка, що перевертає уявлення про минуле Землі. Наукова фантастика, в якій жах будується на відкритті.
- «Шепіт у темряві» – листування, сільська глушина та інопланетна загроза, яка обходиться без гучних ефектів.
Якщо хочеться чогось коротшого, є «Безіменне місто» та «Щури в стінах» – компактні оповідання, які читаються за вечір.
Окремо варто прочитати «Дагона» – одне з ранніх оповідань, написане 1917 року. У ньому вже чути головну лавкрафтівську думку про нікчемність людини перед прихованими грізними силами.
Крок 5. Сновидний цикл – інший Лавкрафт
Щоб побачити в автора зовсім інший регістр, почніть з «Інших богів». Це короткий текст у дусі давніх переказів, і він добре показує творчу силу Лавкрафта без звичних страшилок. Звідси можна рухатися в «Країну снів» – казковішу та дивнішу частину його спадщини.Яке видання обрати
Переклад для Лавкрафта вирішує багато: його довгі, навмисно в'язкі фрази легко зіпсувати. Тому, обираючи книгу, дивіться на перекладача і повноту видання. Для українського читача хороший варіант «Повне зібрання прозових творів» Лавкрафта в п'яти томах від Видавництва Жупанського: збірка виходить окремими томами, і оповідання можна читати саме в тому порядку, який ми описали вище.Що читати далі
Лавкрафт не з'явився з нічого: він виріс із традиції готичної та містичної прози і сам охоче визнавав свій борг перед попередниками. Якщо вам сподобалася його манера, саме час познайомитися з тими, хто формував жанр до нього і поруч із ним. У нашій добірці «Майстри готичної прози: з кого почати» ми розповіли про п'ятьох авторів, зокрема й самого Лавкрафта, і підказали, яке оповідання в кожного варто відкрити першим.А якщо після читання захочеться побачити улюблені сюжети на екрані, зверніть увагу на екранізації за Лавкрафтом: це окремий культурний пласт зі своїми удачами та провалами.
Залиште ваш коментар