Проводники, мистифкаторы и еретики. Антропология медиакоммуникаций

ЗМІ вже давно стали невід'ємною частиною нашого повсякденного життя. Здавалося б, це цілком закономірна тенденція з огляду на темпи розвитку медіатехнологій. Але автор не просто констатує цей очевидний факт, він пропонує свій погляд на ситуацію крізь призму антропології медіа. Він відмовляється розглядати медіакомунікацію як потік, що рухається в єдиному заданому напрямку: виключно пасивному одержувачу. Він пропонує метафору оркестру, учасники якого знають про існування певних кодів та правил («мелодії»), що дозволяють їм взаємодіяти один з одним. У цьому й з'являються звані провідники – які пропонують (іноді дуже наполегливо) свою версію певного події; містифікатори – які вміють створити серпанок таємничості навіть навколо неабиякої події, тим самим підвищуючи рейтинги та розширюючи аудиторію певного ЗМІ; ну і, власне, єретики - порушують багаторічні норми та канони медіакомунікації. Всі вони впливають на наш спосіб сприйняття того, що ми бачимо і чуємо з новин, формуючи ставлення до того, що відбувається, як на локальному, так і глобальному рівні. Це свого роду правоохоронці (або опозиції), які імпліцитно формують її імідж.

Тенденція цілком звична для більшості країн, але від цього не менш цікава – як для дослідників медіа, антропологів, соціологів, так і для аудиторії різноманітних ЗМІ. «Поінформований означає озброєний» – саме такий посил цієї книги, автор якої намагається застерегти від пасивного «вбирання» потоку інформації.