Крім «Кобзаря». Частина 2

Українська література XIX століття була значно дивнішою і різноманітнішою, ніж можна подумати, переглядаючи шкільні та університетські програми. В антології Михайла Назаренка зібрано півтори сотні текстів — переважно маловідомих або зовсім не відомих сучасному читачеві (деякі не передруковувалися вже півтора століття!). Не обов'язково найзначніші чи найвпливовіші твори — але цікаві сьогодні. Від «Пісні Чорноморського війська» Антона Головатого (оскільки це з неї, а не з «Енеїди» починається друкована література «живою українською мовою») до «Не пора…» Івана Франка: шлях нашої культури від «Малоросії» до «України», непрямий, неспівний, непередбачуваний. І ще — п'ятдесят єсі про кожного з авторів: чому вони писали саме так і саме про це? Чому одні виявилися забутими, а інших пам'ятають за геть не найкращими творами? «Крим “Кобзаря”» – це справжня українська класична література. Майже вся — звичайно, крім «Кобзаря». До другої частини увійшли твори авторів, що дебютували у 1750–1870-х роках. Це оповідання «з народних вуст», рання урбаністика, зовсім несподівані міфоісторичні реконструкції та поезія, яка швидше відштовхується від Шевченка, ніж наслідує його.